Химия


Меню

Похожие статьи:

Загальна характеристика постих ефірів.

Прості ефіри відносяться до органічних сполук, що містять кисень з загальною формулою R-O-R,

Найчастіше прості ефіри одержують із спиртів в присутності водовіднімаючих засобів (H2SO4k). Це процес міжмолекулярної дегідратації спирту і іде за схемою

Вихідними продуктами синтезу простих ефірів можуть бути спирти і галогеналкіли:

Отже, ефіри можна розглядати, як:

1. продукти заміщення атому водня в гідросилі спирту на R.

2. ангідриди спиртів

3. похідні води, в молекулі якої атоми водню заміщені на R

Якщо в молекулі атома різні радикали, такі ефіри називають змішаними.

Фізичні властивості.

Низькомолекулярні ефіри летючі і є інертними речовинами нейтрального характеру з характерним запахом.

Високомолекулярні ефіри – тверді кристалічні речовини.

Ефіри погано розчинні в воді, мають меншу густину, ніж вода, добре розчинні в орг. розчинниках і самі розчиняють багато органічних сполук.

Ефіри стійкі до дії лугів і лужних металів. Ця властивість дозволяє використовувати їх в якості розчинників.

Хімічні властивості.

Прості ефіри легко окислюються навіть киснем повітря, утворюючи вибухонебезпечні пероксиди і гідропероксиди. Це слід враховувати при одержанні, ідентифікації, зберіганні і застосовуванні ефірів.

Характерною властивістю є їх здатність утворювати аксонієві солі з концентрованими кислотами.

Малостіка сполука, легко розкладається в присутності H2O.

2. Aether medicinalis

Ефір медичний.

Aether pro narcosi

Ефір для наркозу (відрізняються ступенем чистоти)

Одержання: дегідратація спирту в присутності H2SO4 k

Сірчана кислота взаємодіє з надлишком етилового спирту, утворюючи діетиловий ефір.

Реакцію проводять в спеціальних апаратах – ефірізаторах.

Після очистки від домішок і сумки, проводять перегонку і відгон збирають при t=340-350C.

Властивості: б/б, прозора, рухома, легко спалахуюча, летюча рідина з своєрідним запахом, пекуча на смак.

Розчинна в 12 ч. води, змішується в усіх співвідношеннях з органічними розчинниками.

Суміш парів з О2 і закисим азоту легко вибухає.

Ідентифікація.

Домішки (в процесі виробництва і при зберіганні) можна поділити на 4 групи:

1. Ненасичені сполуки (етилен, вініловий спирт) – запах.

2. Альдегіди (оцтовий) – визначають межу кислотності.

3. Кислоти (оцтова, сірчана, серниста) – визначають межу кислотності.

4. Пероксиди – найнебезпечніша домішка – вибузонебезпечна – з р-ном КІ, який окислюється до І2 і забарвлює ефір в жовтий колір.

Щоб звільнитися від домішки пероксидів до препарату додають FeSO4. Іде відновлення пероксиду і окислення Fe2+ до Fe3+.

При проведенні аналізу перш за все виявляють наявність пероксидів. Поблизу не повинно бути вогню! Слід памятати про вогне - і вибухонебезпечність.

Зберігання: сп. Б. В добре закупорених склянках оранжевого скла в захищеному від світла місці і подалі від вогню. Склянки закупорюють корковими пробками (гумові розбухають від парів ефіру, а скляні не дають герметичності) і заливають цинк – желатиновою масою.

Ефір для наркозу зберігають в добре закупорених склянках оранжевого скла в умовах, що виключають дію О2 і не допускати утворення пероксидних сполук.

Закупорюють корковим корком, під який підкладають цинкову фольгу (відновлює пероксиди і альдегіди) а поверх заливають спеціальною масою.

Кожні 6 місяців повний хімічний аналіз згідно ДФ – Х.

Застосування.

1. Ефір для наркозу – засіб для інгаляційного наркозу.

2. Ефір медичний – для приготування настоянок, екстрактів, лік. форм для зовнішнього застосування.

3. Dimedrolum

Дімедрол

В – диметиламіноетиленового ефіру бензгідролу гідрохлорид.

Арилаліфатичний ефір (наявність ароматичних радикалів в молекулі аліфатичної сполуки).

Одержання: взаємодією бензгідролу з ч/х п/диметиламіноетилхлориду в присутності лугів.

Властивості: білий, дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркого смаку, на язиці викликає відчуття оніміння (затерпання).

Гігроскопічний.

Легко розчинний в воді, спирті, хлороформі. Погано в ефірі, бензолі.

Ідентифікація:

1. Утворення аксонієвих солей.

2. Гідроліз при t з HCl розведеною

Після перекристалізації визначають t0 плавл. t = 620 – 670 C

3. Реакція на Cl – іон (з AgNO3)

Кількісне визначення

Метод нейтралізації в неводному середовищі.

Титрант: 0,1 р-н HclO4 (хлоридна кислота).

Індикатор: кристалічний фіолетовий

Середовище: б/в оцтова к-та

В присутності: ацетату Hg (ІІ)

Зміна забарвлення: до зелено-блакитного

2. Метод аргентометрій (по звязаній HCl)

Зберігання: сп. Б. в добре закупореній тарі в сухому захищеному від світла місці (гігроскопічний і гідролізує під дією вологи).

Застосування. Протигісталічний засіб і легкий снодійний.

ВРД = 0,1, ВДД = 0,25

Форма випуску: порошок, таблетки, Solutio Dimedroli 1% pro injectionibus (рН 5,0-6,%)

Складні ефіри – похідні к-т, водень карбоксильної гр., який заміщен R

Або похідні спиртів, в яких Н заміщен залишком к-ти

Отримують скл. ефіри р-цієї етерифікації в присутності водовіднімаючих засобів (H2SO4 k).

Низкомолекулярні скл. еф. – рухомі рідини з характерним специфічним запахом; високомолекулярні тверді речовини. Всі скл. ефііри нерозчинні в Н2О і добре розчинні в орг. розчинниках.

Характерна властивість скл. еф. – здатність легко гідролізуватись. Гідроліз каталізується присутністю лугів к-т t0 присутність окислювачів і відновників.

По продуктам гідролізу проводять ідентифікацію складних ефірів.

Загальна реакція на скл. ефіри – утвор. гідросоматів, які переважно є забарвлені.

Іде лужний гідроліз (рН13) в присутності гідроксиламіну – утворюється гідроксалова кислота, яка при дії з солями важких металів (Fe3+, Cu2+) утворює забарвлені гідроксомати.

Ця реакцій є груповою на похідні карбонатових к-т.

Загальний принцип кількісного визначення: гідроліз титрованим р-ном лугу, надлишок якого відтитровують кислотою.

Фармакопейні препарати:

Амілнитрит – складний ефір азотної кислоти.

Рідина з фруктовим запахом, легко спалахує.

Спазмолітичний (коронаророзширюючий) засіб.

Складний ефір азотної кислоти і спирту гліцерину – тринітрат гліцерина.

Одержання: при t = 150C пропускаючи б/в гліцерин ч/з суміш конц. H2SO4 і HNO3.

Властивості: безколірна масляниста рідина солодкого смаку. У воді малорозчинний, добре розчинний в органічних розчинниках. Отруйний. При струмуванні, або при t0 – вибухає внаслідок розкладу (від удару або при t = 1800) вибухає.

Характерна особливість. Великий обєм нагрітих газів. Тому коли розлито спиртовий р-н нітрогліцерину і є небезпека вибуху після випаровування спирту, необхідно промитий нітрогліцерин обробляти р-ном лугу Na2CO3, щоби гідролізувати нітрогліцерин. Продукти гідролізу є безпечні.

Ідентифікація: проводять після гідролізу.

Кількісне визначення на стентрофотометрі.

М-д спектрофотометрія при = 410 нм. продукта взаємодії препарату з фенолом – 2,4 – дисульфок – той в аміачному середовищі забарвлене в жовтий колір). Концентрація по калібровочному графіку.

Зберігання: сп. Б в невеликих кількостях добре закупореній тарі в прохолодному. Захищеному від світла місці подалі від вогню.

Застосування: 2 препарата (з-б при стенокардії Tabulletae Nitroglycerini)

Solutio Nitroglycerini 1% spirituosa (ст. 625).

1 табл. = 3 кр. 1% р-ну (дія повільна і тривала).

ВРД = 4 краплі (1 табл.) (прийом підязично).

ВДД = 16 крапель (6 табл.) (препарат - сустакпролонгована дія).